Росаріо

Перше колоніальне поселення було засноване Сантьяго де Чорногорія, який був призначений мером у 1751 році. 27 лютого 1812 року, Генерал Мануель Белграно вперше підняв нещодавно створений Аргентинський прапор на берегах Парана.

До 1850 року Росаріо був маленьким селом з портом. 5 серпня 1852 р. Росаріо був оголошений містом після запиту Хусто Хосе де Еркуїзою, який також відкрив міжнародну торгівлю. До 1880 року Росаріо став першим експортним виходом Аргентини і до 1887 року його населення складало вже 50 000 жителів.

У 1911 французька залізнична компанія Феррокаріл Росаріо y Пуерто Белграно відкрила лінію між Росаріо та головною морською базою Аргентини. У 1926 р. населення Росаріо збільшилося до 407 000 жителів, 47 % з них були іноземцями, багато з яких прибули з Європи після першої світової війни.

У 1946 році до влади прийшов Хуан Перон. Місто отримало вигоди націоналізації та субсидування багатьох галузей промисловості.

У 1969 робітники та студенти виступили проти диктатури. Протягом самої диктатури, розпочатої 1976 року, сотні громадян було вбито урядом.

У 1983 Аргентина повернулася до демократичного правління, але Гіперінфляція 1989 викликала економічний крах країни, в місті почалися грабежі і бунти. Під адміністрацією Менем ситуація стала ще гіршою, оскільки індустріальний сектор міста було демонтовано іноземною конкуренцією.

У 1995 безробіття досягло 21.1% і більшість населення Росаріо впала нижче межі бідності.

У 2001 р. було відновлено народне господарство, економічна ситуація Росаріо, покращилася. Бум у сільськогосподарському експорті викликав велике збільшення споживчих витрат та інвестицій.